Ма ся одбыти Фестиваль языків и я там буду гварил о лемківскым языку. Тераз глядам ищы ріжны оповіданка-віршы по лемківскы, так от єм знашол з «Догасаючой ватры» Теодора Кузяка:
Дамскій ровер
Спіткали ся на дорозі Беньо и Гаскель, так ся привітали. Беньо быв ровенром, и то дамскым, што Гаскель зауважив, и ся го звідує:
- Виджу, же-с си набыв ровер, але пошто дамскій?
- Йой, то дост довга істория, - одповів Беньо.
- Довга – не довга, але мі єй оповідж, - поцєкавив ся Гаскель.
- То было так, - зачав Беньо. Стрітив єм в каверни Бетку, знаш тоту, што єй отец ма млин. Выпили зме каву и по погарі вина, то она гварит, жебы-м єй одпровадив домів, бо вечер, а сама боіт ся ити. – Но, чом бы ніт, прошу дуже. Запровадив єм єй під дім, а она гварит, жебы-м зашов до середины, бо родичів неє дома – поіхали до уйка на гостину. То єм зашов. Бетка зробила чай и поставила коняк.
Сідиме при столі и попиваме: раз чай, раз коняк, аж Бетка гварит: Йой Беню – як мі горячо! Но то здоймий сведер – гварю.
Зняла сведер, але за хвильку зас бесідує, же ій тепло.
- Но, здоймий блюзку.
Зняла и сідит лем в гальці, бо спідницю зняла скорше, же ани-м не зауважыв коли.
По якысім часі, зас нарікат, же ій горячо. Кый чорт, - думам, я сіджу в убраню и під краватом, а мі не горячо, то ій повідам:
- Та воз, и здоймий зо ся вшытко.
- И, што думаш?
Зошмарила вшытко што ищы мала на собі, так же зістала гола-голіцька – аж єм ся зачудував. А она смотрит на мя, смотрит, якоси так дивні, а потім повідат:
- Тепер, коханий Беню, бер што лем хочеш.
То ся роззерам всяди, але не было нич цікавого до взятя, аж як єм выходив з хыжы, то-м зауважив на ґанку тот ровер, то-м взяв.
Так тепер знаш юж, чого в мене дамскій ровер! |
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif?v=92.2){kind=small}
hovirky
bitchy
apathetic